UPPER
1. n 1) звич. pl передок (носок) черевика; 2) pl гетри, гамаші; 3) розм. верхнє місце (у вагоні); 4) верхня щелепа; верхній зуб; ♦ to be (down) on one's ~s бути без грошей, бути у скрутному матеріальному становищі; 2. adj 1) верхній; ~ lid верхня повіка; ~ storey верхній поверх; 2) вищий (за чином, званням); the ~ servants старші слуги; 3) що належить до другої половини (десятиріччя тощо); he is in his ~ seventies йому під вісімдесят; ♦ the ~ ten thousand верхівка суспільства, аристократія; U. House верхня палата (палата лордів — у Великій Британії; сенат — у США); ~ works а) надводна частина корабля; б) голова.