OFFICER
1. n 1) чиновник; службова особа; службовець, урядовець; conference ~ завідувач канцелярії конференції (наради); consular ~ консульський працівник; customs ~ митний чиновник; ~ of the court судовий виконавець, службовець суду; police ~ поліцай; relieving ~ опікун бідних (округу тощо); returning ~ уповноважений по виборах; scientific (research) ~ науковець, науковий працівник; 2) член правління (клубу тощо); 3) офіцер; командир; ~ of the day військ. черговий офіцер; ~ of the guard амер. начальник караулу; мор. черговий рейду; ~ commanding військ. командир (підрозділу); ~ general військ. командувач, командир з'єднання; ~ of the deck військ. черговий по кораблю; ~ of the line стройовий офіцер; ~ of the watch мор. вахтовий офіцер; ~'s call нарада офіцерів у командира; 4) pl офіцерський склад; 5) поліцай, полісмен; констебль (особл. при звертанні); 6) мор. капітан (на торговельному судні); first ~ старший (перший) помічник; mercantile marine ~s командний склад торговельного флоту; 2. v 1) укомплектовувати (забезпечувати) офіцерським складом; 2) командувати.