BIND
1. n 1) муз. лігатура; 2) захват зброї (фехтування); 3) вугільний сланець; 2. v (past і p.p. bound) 1) в'язати, зв'язувати; 2) прив'язувати; the horse was bound to a tree кінь був прив'язаний до дерева; 3) зав'язувати, перев'язувати; 4) оправляти, переплітати (книгу); 5) обшивати, обв'язувати (краї); 6) робити твердим (щільним); 7) затвердівати; 8) мед. закріпити шлунок; викликати запор; 9): to ~ oneself зобов'язатися, взяти на себе зобов'язання; 10): to be bound to do smth. обов'язково зробити щось; he is bound to come він обов'язково прийде.