ВИНУВАТИЙ
прикм (винний) culpable; guilty (of)
ім (особа, що вчинила провину, проступок, злочин) guilty person; (сторона, що не виконує зобов'язань) defaulter
• бути визнаним винуватим (у вчиненні злочину) to be found (held) guilty (of a crime, of an offence)
• визнавати (когось) винуватим (встановлювати вину, провину) to adjudge (return) guilty; determine (establish, find) (smb's) guilt; find (hold) (smb) guilty (of); (осудити) to convict the guilty
• визнавати себе винуватим (у висунутому звинуваченні) to admit (confess) one's fault (one's guilt); plead guilty (to a charge)
• не визнавати (когось) винуватим (визнавати невинуватим) to adjudge (return) not guilty
• не визнавати себе винуватим to plead not guilty
• винувата воля guilty mind
• винувата дія [лат] actus reus
• винувата поведінка guilty conduct
• винувата сторона defaulter; guilty party (person); party at fault
• ~ у вчиненні (скоєнні) злочину guilty of a crime (of an offence)
• ~ у перелюбі adulterate