ПРЯСТЬ
прясти, (шерсть или плохой лён, пеньку) куделити, (толстые нитки, «вал») валити. [А та (Марія) стоїть собі під тином та вовну білую пряде (Шевч.). А в тую метелицю куделила-б куделицю (Мет.). Нумо вал валити (Марк.)]. Разойтись (увлечься) прядя - розпрястися, несов. розпрядатися. [Так розпрялася, що й спати лягати не хочеться (Гр.)]. Тонко прясть - тонко прясти. Прясть ушами (о лошади) - щулити вуха, щулитись, козирити вухами. [Ніздрі роздули (коні), копитами крешуть, козирять ушима (Дніпр. Ч.)]. Пряденый - прядений.