ПРЯМИК
1) прямець (-мця), простець (-стця). Прямиком (прямьём, прямью), напрямик - прямцем, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, (о пространстве ещё) навпрошки, простяком, простцем, навпрість. [Навпрямець тільки ворони літають (Номис). Хіба він знає, куди до раю навпростець (Свидн.). Так і пішов городами навпрошки (Проск. п.)]. Сказать - ком (напрямик) - сказати навпрямки, навпрямець, навпростець, прямцем. [То такий чоловік, що ти йому все навпрямець кажи: гаразд буде (Гр.)]. Итти -ком - прямувати, простувати или іти навпростець, навпрямки и т. д. [Хто простує, той дома не ночує (Приказка)];
2) (о человеке) щира, проста, пряма людина.