ПРОСТЫВАТЬ
простыть и простынуть простигати, про[за]стиг(ну)ти, прочахати, прочах(ну)ти, (прохолонуть) холонути, прохоло(ну)ти, (о мн.) попростягати, попрочахати, похолонути, (совсем) вистиг(ну)ти, вичах(ну)ти, (обо всём) повистигати, повичахати; срв. Остывать. [Мусіла гріти, - все прохололо (Коцюб.). Страва вже простигла (Л. Укр.). Прочахла страва (Куліш). Зроблю, поки ще не прочахла думка (Куліш)]. И след простыл - і сліду нема; і місце холодне (Рудан.); і слід запав (М. Вовч.); як лиз злизав. И след их простынет - вони й сліди позабирають (Франко). Простывший, Простылый - простиглий, прочахлий, прохолонутий, прохололий.