ПРОРАСТАТЬ
прора[о]сти
1) (рости сквозь что-н., начинать рости) проростати, прорости, (о мног.) попроростати. [Трава вже проростає. Мої реберечка травка проростає (Чуб.). Рундучок де-не-де проріс травичкою (М. В.)];
2) (о семени, зерне) кільчитися, покільчитися, накільчуватися, накільчитися, кільці, ключки пускати, пустити, (о мн.) покільчитися, попускати кільці, ключки, поключитися, (описат.) давати, дати проріст; (пускать побеги) проростати, прорости, порости, пароститися, попароститися. [Картопля кільчиться (Липов. п.). У його в коморі геть покільчилась пшениця (Под. губ.). Через дощі пшениця в копах поросла (Под. губ.). Приніс в собі якийсь посів, що давав проріст десь в глибині (Коцюб.)]. Проросший - пророслий, порослий, рослий, покільчений, попарощений. [Солод роблять з покільченого ячменю. Я їй дала картоплю, вже й попарощену (Звин.)]