ПРОНАШИВАТЬ
проносить, пронести,
I. см. II. Проносить.
II. Пронашивать, проносить - носити, п(р)оносити якийсь час, (очень долго) попоносити. [Поносив каміння до сніданку та й кинув. Як попоносив увесь день землю, так тепер спина не розгинається]; (одежду, обувь известное время) носити, п(р)оносити, (очень долго) виношувати, виносити, (до ветхости) носити, зносити до дірок, до зносу, (об обуви ещё) проходжувати, проходити. Це пальто я десять років виносив. Сорочечки до зносу носить]. -ть некоторое время, чтобы не слежалось - проношувати, проносити. [Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моїй подруженці проносить одежу (Пісня)]. Проношенный - п(р)оношений, (до ветхости, до дыр) виношений, зношений, (об обуви) проходжений.