Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПРОВОРЧАТЬ
1) (известн. время) пробурчати, прогарчати, вибурчати, вигарчати якийсь час;
2) (проговорить ворча) буркнути, воркнути, пробурчати, проворкотіти, прогарчати, (сердито) гарикнути, (в ответ) відбуркнути(ся), відворкнутися, відгарикнутися, (о собаке) прогарчати. [Мавра-ж буркне щось неподібне (Григор.). Щось прогарчав собі під ніс (Стор.). Якого там кулика ви видумали, дядьку! - пробурчав (М. Вовч.)]. «Одно відомо, знов дід проворкотів» (Л. Укр.)].
1) (известн. время) пробурчати, прогарчати, вибурчати, вигарчати якийсь час;
2) (проговорить ворча) буркнути, воркнути, пробурчати, проворкотіти, прогарчати, (сердито) гарикнути, (в ответ) відбуркнути(ся), відворкнутися, відгарикнутися, (о собаке) прогарчати. [Мавра-ж буркне щось неподібне (Григор.). Щось прогарчав собі під ніс (Стор.). Якого там кулика ви видумали, дядьку! - пробурчав (М. Вовч.)]. «Одно відомо, знов дід проворкотів» (Л. Укр.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПРОВОРЧАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПРОВОРЧАТЬ
матиме такий вигляд: ПРОВОРЧАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПРОВОРЧАТЬ