ПРИЧАСТИЕ
1) причетність, привинність (-ности), причет, дочинення до чого. Иметь -тие к чему - мати причетність, привинність, дочинення до чого, бути в причеті до чого. [Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: - Хіба й ти в тім причеті? - А він і каже: «Нас три було» (Новомоск. п.). Ніякого дочинення до цього діла не маю (Сквир.)];
2) причастя, дара, (зап.) сакрамент (-ту), (гуц.) закін (-кону). [Хоч-би сповідь приняти, хоч-би без причастя не вмерти (Кониськ.). Не говівши дару ковтнув (Номис). Не признається - не станеш його сповідать і сакраменту давати (Чуб. II)]. Принимать -тие - см. Причащаться;
3) грам. - дієприкметник, причасник.