ПРИЛИЧИЕ
звичай, звичайність, пристойність, ґречність (-ности) призвоїтість (-тости), прилика. [Своїх діток доглядала, звичаю навчала (Шевч.). Яка бо ти неввічлива, прилики нема в тебе: пан старий стоїть, а ти, молоденька, і не підведешся (Кониськ.)]. Соблюдать -чия - додержувати(ся) звичаю, звичайности, мати звичай. Знать правила -чия - знати звичай. -чие требует чтобы - звичайність вимагає, велить щоб… Как -чие требует - см. Как приличествует (Приличествовать). Смеяться над -чиями, нарушать -чия - зневажати звичай. Для -чия, из -чия - для годиться, ради годиться, для звичаю, для призвоїтости, для прилики. [Люди гомоніли тільки для «прилики», щоб не мовчати (Кониськ.)]. Делать что для -чия - робити що для годиться.