Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПОЧИВАТЬ
1) (отдыхать, спать, пребывать в покое) спочивати, опочивати, відпочивати. [Хто по повній випиває, той під тином спочиває (Номис). Ви все ще спите й спочиваєте (Єв.) Сивий в хату і сам пішов опочивати (Шевч.). Усі кімнати спочивають у пітьмі (Коцюб.)] -вать от трудов, на лаврах - спочивати по трудах, спочивати на лаврах;
2) (покоиться в могиле) спочивати. Здесь -чиет - тут спочиває, тут лежить. Срв. Почить.
1) (отдыхать, спать, пребывать в покое) спочивати, опочивати, відпочивати. [Хто по повній випиває, той під тином спочиває (Номис). Ви все ще спите й спочиваєте (Єв.) Сивий в хату і сам пішов опочивати (Шевч.). Усі кімнати спочивають у пітьмі (Коцюб.)] -вать от трудов, на лаврах - спочивати по трудах, спочивати на лаврах;
2) (покоиться в могиле) спочивати. Здесь -чиет - тут спочиває, тут лежить. Срв. Почить.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПОЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: ПОЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОЧИВАТЬ