ПОЧЁТ
шаноба, шанота, шана, пошанівок (-вку), повага, честь, почестка, гонор (-ру), (в нар. песнях) величчя (-чя). [Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага (Куліш). Матимеш достатки, родину чесну, шанобу од усіх (М. Вовч.). Тут усім однака шана (Франко). Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема (Основа). Дивись як Семен пішов у почестку (Гр.)]. Всякому -чёт по за-слугам (по роду) - усякому шаноба, шана по заслузі (по роду). Быть в -те - бути, пробувати у шанобі, у шаноті, в шані, в пошанівку, в гонорі, (образно) сидіти на високих стільцях. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Вона була там в такій шаноті (Берд.)]. Оказывать -чёт - віддавати шану, повагу кому, величати кого, (в нар. песне) величчя робити, зробити (наряджати, нарядити) кому. С -чётом - чесно, почесно, з шаною, з шанобою. [Та се вже річ річчю, що поховаємо його чесно (Куліш).]. Срв. Честь, Почесть, Почтение.