Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О [П]
ПОХВАЛЬБА
1) хвальба, похвальба; (самохвальство) самохвальба, величання, вихваляння. [Без жадної дрібочки тої жидівської самохвальби (Франко). Не добре величання ваше (Св. Пис.)];
2) (бахвальные речи) хвалощі, хвастощі; (бахвальное слово) вихвалка;
3) (угроза) похвалка, нахвалка, похваляння, нахваляння. [Вже були похвалки на Чигирин іти Хмельницького вбити і нового гетьмана поставити (Куліш)].
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОХВАЛЬБА


матиме такий вигляд: Що таке ПОХВАЛЬБА