ПОРУЧЕНИЕ
1) см. Порука;
2) доручення, приручення, припорука. [Такі дворяни иноді одержували від короля тимчасові доручення (Ор. Лев.). Власне, я не сам, а з приручення мого батька (Грінч.)];
3) (миссия) посольство. [Не їстиму, поки не виповню мого посольства (Св. Пис.)]. Возложить на кого -ние - покласти доручення на кого, припоручити, допоручити, поручити, приручити кому що. Дать кому -ние - дати поручення, загадати справу (що зробити). Отказаться от -ния - відмовитися від доручення. По -нию - з доручення (припоручення). Исполнять -ние - виконувати, виконати доручення (припоручення). Чиновник особых -ний - урядовець для особливих доручень. Не беритесь за это -ние - не приймайте (не підіймайтесь) цього доручення.