ПОРОЧИТЬ
опорочить (хулить) ганити, зганити, гудити, згудити, ґандж[ч]увати, зґандж[ч]увати, (бесславить) ганьбити, зганьбити, ганьбувати, зганьбувати, славити, ославити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити, плямити, сплямити, шпетити, зшпетити кого, що, у (не)славу вводити (ввести) кого, безчестя класти, покласти на кого; срв. Порицать, Опорочить. [І язик їм руба у роті стане, коли такого батька почнуть ганити (Мирн.). Нащо ганьбити чоловіка (Кам'ян.). Се ганьбує і консульство (Куліш). Блаженні ви, коли вас ганьбуватимуть і гнатимуть та розпускатимуть про вас усяку лиху славу (Єв.). Олимпських шпетив на всю губу (Котл.)]. Самому -чить себя - (образно) по славоньці ходити. [Не я тебе, дівчинонько, у славоньку вводжу, а сама ти, дівчинонько, по славоньці ходиш (Пісня)].