ПОРОГ
1) поріг (-рога), ум. поріжок, поріжечок (-чка). [Довбишиха одчинила сінешні двері й стала на порозі (Н.-Лев.)]. Стоять у -га вечности - край довічности стояти (Грінч.). Стоять у -га - стояти в порогах, край порога, коло порога. [П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо (Грінч.)];
2) (на реке) поріг (-рога), (на Днестре и Буге) брояк (-яка), (в Галиции) гук, скоки (мн.); срв. Перебор 2, Перекат. [Один поріг із своїми спадинами займає вздовж Дніпра з верству (Куліш). Досвідчений керманич зна всі скоки у воді, о які розбитися може дараба (Шух.)]. Днепровские -ги - Дніпрові пороги;
3) (горн.: уступ) спадина, припічок (-чка).