ПОНИКАТЬ
поникнуть уклякати, уклякнути, поникати, поникнути. [Наше жито перестоялося: скоро вклякне. Бабуся старенька-старенька, аж до землі поникає (М. Вовч.). Поникли голови козачі, неначе скошена трава (Шевч.)]. -нуть головой - голову похилити; похнюпитися. [Іван стояв у порога, похнюпившись (Грінч.)]. Поникший и пониклый - никлий, пониклий, похилий, укляклий. [Воли никлі ходять (Г. Барв.). Никла трава. Уклякле жито. Поникла голова. Похилий дух. Народ, до землі пониклий (Куліш)].