ПОМИН
1) спомин, помин (-ну), згадка, гадка. [Ні помину, ні спомину]. И -ну, в -не нет, не было кого, чего - і (с)помину, (з)гадки про (за) кого, про (за) що нема(є), не було; і в заводі кого, чого нема(є), не було; і натями немає, не було; ані знати кого, чого; і зазором не видати. [А за велетнів і помину нема - а великанов и в -не нет (Рудан.). А про панщину не було тут і спомину (Куліш). А в мене того сала і натями немає (Козелеч.). А улицею… семинариста й зазором не видати (Свид.)]. И в -не нет - і сліду нема(є), і в заводі немає, і натями немає. О нём и -ну не было - про його й не згадувано. Лёгок на -не - про вовка помовка, а вовк тут;
2) (поминовение) помин; см. Поминки. [Віддав гроші на помин душі батькової];
3) (дар) - см. Поминок.