Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПОКОЛАЧИВАТЬ
1) (кого) бити иноді, часом, (опис.) частувати стусанами. [Він свою жінку таки б'є часом];
2) (чем, во что, почему) вистукувати, вибивати чим в що, об що. [Лікар, вистукуючи по грудях, уважно прислухався. Співав і калатайкою вибивав у бубон].
1) (кого) бити иноді, часом, (опис.) частувати стусанами. [Він свою жінку таки б'є часом];
2) (чем, во что, почему) вистукувати, вибивати чим в що, об що. [Лікар, вистукуючи по грудях, уважно прислухався. Співав і калатайкою вибивав у бубон].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПОКОЛАЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОКОЛАЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: ПОКОЛАЧИВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОКОЛАЧИВАТЬ