ПОКОЙ
1) спокій, упокій, супокій (-кою), покій (-кою). [На віщо я тобі збентежив, сину, ясний душі твоєї спокій? (Самійл.). Все село обіймав упокій, тихий, святковий упокій (Грінч.). За дурною головою нема ногам упокою. Супокій навкруг панує (Грінч.)]. Нет минуты -коя (отдыха) - нема просвітлої (промитої) години; просвітку нема кому. Нет -коя кому - спокою немає кому, не має спокою хто. От детей -коя нет - діти спокою не дають; за дітьми спокою нема. В -кое - з упокоєм, спокійно. [Хліба-соли з упокоєм уживати]. Жить в -кое - жити з упокоєм, жити с(у)покійно. [Дітей подружили, тепер живемо вдвох, тихо, з упокоєм]. Не давать -коя кому - не давати спокою кому, непокоїти, турбувати, клопотати кого, долягати кому, муляти кому. [Думки не дають мені спокою та й мені долягають. Всередині щось гризе та муляє (Крим.)]. Оставить в -кое кого - дати святий (чистий) спокій кому. [Дайте мені чистий спокій з тією справою, не хочу я про неї чути]. Нарушить чей -кой - збентежити (збурити, зл
2) (отдых) спочив[н]ок (-нку), опочивок (-вку). [Кістки давно просяться на спочинок]. Уйти на -кой - піти на спочинок. Жить на -кое - на спочинку жити. [Він уже покинув служити - на спочинку живе]. Нет -коя от чего - немає спочинку, немає просвітку за чим. [Немає просвітку за роботою; ніколи не спочиваю];
3) покій (-кою), кімната, світлиця, горниця. [Чотири покої маємо, а живемо тісно, бо сім'я велика]. Богатые -кои - пишні (багаті) покої. [Жила у пишних покоях панських]. Приёмный -кой - приймальня. Мёртвый (приёмный) -кой - см. Покойницкая.