Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О [П]
ПОКАНЧИВАТЬ
покончить покінчати, покінчити, (иносказ.) збутися клопоту. [Піду та й збудусь клопоту (Свид.)]. Поконченный - покінчений. См. Покончить.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОКАНЧИВАТЬ


матиме такий вигляд: Що таке ПОКАНЧИВАТЬ