Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПОГОНЯТЬ
1) несов. поганяти, погонити кого и ким, гейкати на кого. Срв. Погнать. [А мужик сидить, мовчить, воли поганяє (Рудан.). Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис). Ой, у лузі воли в плузі мій милий погонить (Пісня). Батько орав, а я гейкав]. Погоняй! - поганяй! рушай! торкай! жени! [Торкай Гнідка, Якиме! (Мирн.)];
2) сов. поганяти, погонити, (с усилит. значением) попоганяти, попогонити кого. Срв. Поганивать. [Треба коня поганяти, щоб не застоювався].
1) несов. поганяти, погонити кого и ким, гейкати на кого. Срв. Погнать. [А мужик сидить, мовчить, воли поганяє (Рудан.). Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис). Ой, у лузі воли в плузі мій милий погонить (Пісня). Батько орав, а я гейкав]. Погоняй! - поганяй! рушай! торкай! жени! [Торкай Гнідка, Якиме! (Мирн.)];
2) сов. поганяти, погонити, (с усилит. значением) попоганяти, попогонити кого. Срв. Поганивать. [Треба коня поганяти, щоб не застоювався].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПОГОНЯТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОГОНЯТЬ
матиме такий вигляд: ПОГОНЯТЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПОГОНЯТЬ