Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПОГОВОРКА
1) (пословица) приказка, прислів'я, примо[і]вка, примовля, помо[і]вка, приповідка, приповістка, приповість (-вісти), приповедінка, приповіданка, приговірка. [Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примовля: дай, боже, здоровля (Чуб.)];
2) (слух, молва) поговір (-вору), поголоска, чутка. [Давно вже про це чутка йде];
3) (разговор) балачка, помовка. [Про вовка помовка, а вовк у хату].
1) (пословица) приказка, прислів'я, примо[і]вка, примовля, помо[і]вка, приповідка, приповістка, приповість (-вісти), приповедінка, приповіданка, приговірка. [Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примовля: дай, боже, здоровля (Чуб.)];
2) (слух, молва) поговір (-вору), поголоска, чутка. [Давно вже про це чутка йде];
3) (разговор) балачка, помовка. [Про вовка помовка, а вовк у хату].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПОГОВОРКА
матиме такий вигляд: Що таке ПОГОВОРКА
матиме такий вигляд: ПОГОВОРКА
матиме такий вигляд: Що таке ПОГОВОРКА