Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПОБОР
мн. Поборы
1) побір (-бору), ум. побірок (-рку), (чаще мн.) побори, побірки (-ків). Непосильные -ры - здирство, подереча, драча. [Побори з нас великі беруть. Усі прибутки з України цар на себе бере; завели нові подеречі (Грінч.). Ніде нема такого здирства, як у поліції];
2) (срыв вымогательством) вирва, видра, хабар (-ра). [Писар вирви хоче, тим і не дає білета].
мн. Поборы
1) побір (-бору), ум. побірок (-рку), (чаще мн.) побори, побірки (-ків). Непосильные -ры - здирство, подереча, драча. [Побори з нас великі беруть. Усі прибутки з України цар на себе бере; завели нові подеречі (Грінч.). Ніде нема такого здирства, як у поліції];
2) (срыв вымогательством) вирва, видра, хабар (-ра). [Писар вирви хоче, тим і не дає білета].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПОБОР
матиме такий вигляд: Що таке ПОБОР
матиме такий вигляд: ПОБОР
матиме такий вигляд: Що таке ПОБОР