Російсько-український словник (Українська академія наук)
ПЕНЬ
1) пень (р. пня), ум. пеньок (-нька), пеньочок, (торчащий в земле) прикорень (-рня), кичка, штурпак, корч, (обожжённый) огар (-ра), опалюх. [Голий, як пень];
2) (улей) пень, колода;
3) йолоп, бовдур, телепень, телепало, тюхтій, бецман, штурпак, чвалай. См. Неотёса, Олух. Через пень колоду валить - робити, аби робилося. Стал в пень - як пеньок став.
1) пень (р. пня), ум. пеньок (-нька), пеньочок, (торчащий в земле) прикорень (-рня), кичка, штурпак, корч, (обожжённый) огар (-ра), опалюх. [Голий, як пень];
2) (улей) пень, колода;
3) йолоп, бовдур, телепень, телепало, тюхтій, бецман, штурпак, чвалай. См. Неотёса, Олух. Через пень колоду валить - робити, аби робилося. Стал в пень - як пеньок став.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПЕНЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПЕНЬ
матиме такий вигляд: ПЕНЬ
матиме такий вигляд: Що таке ПЕНЬ