ОТЧУЖДАТЬ
отчуждить
1) кого, что от кого - відчужувати, відчужати, відчужити, відчуженити. [Жінка відчужає його від родичів]. Отчуждённый от людей - відчужений від людей, відлюдний, відлюдкуватий, неприкаяний. -ный людьми - см. Отчуждёныш;
2) (об имуществе) відчужувати, відчужати, відчужити, вивлащувати, вивластити, вивласнювати, вивласнити. [Академії надається право набувати, відчужувати, заставляти рухоме й нерухоме майно]. Отчуждаемый - відчужуваний, вивлащуваний. Отчуждённый - відчужений, вивлащений, вивласнений.