ОСОБЕННО
1) особливо, осо[і]бно. Он сегодня в -но хорошем настроении - сьогодні він в особливо гарному настрої;
2) (в особенности) особливо, надто, доконче, найбільше, найпаче. [Недобре живеться простим людям, особливо на Україні (Єфр.). Хвалив доконче за те, що вона написана не книжним язиком (Неч.-Лев.)]. Яровые хлеба хороши, -но гречиха - ярина гарна, а надто (найпаче) гречка. Не -но - не надто, не так-то, не з-так, не геть-то, мало що, не притьма. Не -но давно (долго) - нещодавно (довго);
3) См. Особо и Отдельно;
4) (в особицу) - см. Особица.