ОПРАВДЫВАТЬ
оправдать
1) виправдувати, виправди[а]ти, о[ви]правдовувати, оправдати, виправляти, виправити. [Цього вчинку виправдити не можна. Кожен свій негарний учинок він уміє виправити (виправдити)]. Суд -дал подсудимого - суд виправдив підсудного, суд виправив (визволив) підсудного з вини. Цель -ет средства - мета виправдовує способи (засоби);
2) (надежды, ожидания и т. п.) справджувати, справдити, здійснювати, здійснити (надії, сподіванки). [Син справдив надії батькові. Події справдили мої слова. Життя здійснювало його мрії]. Не -дать чьего-либо доверия - не виправдати чиєїсь віри. Оправдываемый - виправдуваний, оправдуваний. Оправданный, -дан - виправданий, оправданий, виправлений. Подсудимый оправдан - підсудного виправдано.