ОНЕМЕТЬ
1) (стать немым) оніміти, заніміти, стати німим. [Щоб я онімів, щоб я світа божого не бачив, коли знаю (Кониськ.). Зловіснице, бодай ти заніміла (Л. Укр.)]; (переносно) заніміти, зніміти, оніміти (о мн. поніміти), затерпнути, стерпнути з чого. [Дівчата заніміли з переляку. Настя немов захолола, затерпла вся (Коцюб.)]. -меть от удивления - заніміти з дива;
2) (о частях тела: отёрпнуть, затечь) за[с]терп(ну)ти, замліти, (о мн.) помліти, потерп(ну)ти. [Спина і ноги потерпли з сидні. Нога замліла. Уже й руки помліли];
3) (затихнуть, умолкнуть) заніміти. [Нехай мені уста навіки заніміють]. Онемелый - о[за]німілий; затерплий, стерплий, терплий, замлілий. [Я стояв і дивився, стерплий увесь (Коцюб.). Терплий палець].