ОБУСЛОВЛИВАТЬ
обусловить
1) обмежувати, обмежити умовою. Он ничем не обусловил своего содействия - він ніякою умовою не обмежив своєї допомоги;
2) становити підставу, ставати, стати за підставу. -вать, вить собой что-либо - спричинятися, спричинитися до чого. [Вогкість спричиняється до того, що люди частіше нездужають];
3) (договором) вимовляти, вимовити. [Умовився за двацять рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи]. Обусловленный -
1) обмежений умовою, умовлений;
2) залежний від чого.