НОЧЬЮ
нрч. вночі; (ночной порой) нічної доби, нічною добою, нічної пори, (пров.) уніч- порц (Біл.-Нос.); (среди ночи) веред (реже посеред) ночи; (до окончания ночи) за ночи, поки ніч. [Ні вдень йому спокою, ні вночі (Грінч.). Його збудили вночі (Коцюб.). (Один козак) нічною добою неначе нудьгує, неначе сумує (Грінч.). Очі йому аж світяться, наче серед ночи у вовка (Кониськ.). Ми-б полетіли до неньки, хоч посеред ночи (Мартин.). Ще за ночи й на море! (Куліш)].