НЕУСТОЙЧИВЫЙ
1) (нестойкий) нестійкий; (неустановившийся, непостоянный) несталий, нетривкий; нестано[і]вкий; (колеблющийся) хиткий, хисткий, хибкий; (изменчивый) мінливий, (нетвёрдый) нетвердий, (ненадёжный) непевний. [Хитка кладка через річку (Липовеч.). Море хитке (Вороний). Хиткі суспільні елементи (Пр. Правда). Хибкий місток (Г. Барв.). (У лілеї) стебло тоненьке, хибке (Куліш). В мене серце хибке (М. Вовч.). Мінливі естетичні погляди (М. Зеров). Нетвердий політичний курс (Пр. Правда). Чудне, хибке, непевне слово в його (Куліш). Краса твоя непевна, як туман (Вороний)]. -вая лодка - хи(с)ткий (хибкий, перекидистий, верткий) човен. [Дума в його гойдалась, як хибкий човен на морі (Коцюб.)]. -вая погода - нестала (мінлива) погода. -вое равновесие - нестійка (хистка) рівновага. -вый столб - нестійкий (хиткий) стовп. -вые цены - хиткі (несталі) ціни. -вый человек - нестала (нестійка, хитка, хистка) людина;
2) хим. - нетривкий.