НЕРАЗУМНЫЙ
нерозумний, безтямн[к]ий, безумний, (диал.) незмисленний; (безрассудный) нерозсудливий, нерозважний; (безумный) безрозумний, божевільний, навіжений. [Сини мої невеликі, нерозумні діти (Шевч.). Най розумний нерозумних на розум наводить (Франко). Хотілося розцілувати Альошу, як малу нерозумну дитину (Кирил.). Мов дітям безумним я вам розповім одну казку (Франко). Прости свою дочку безтямну і зрадливу (Олесь). Де він добуде той хліба шматок за-для малих незмисленних діток? (Манж.). Нерозсудлива я, невдячна, от що! (Франко)].