НЕПРИЯТНО
нрч. неприємно, нелюбо, немило, прикро; (досадно) досадно; (противно) противно. [Він почував себе дуже неприємно (Полт.). Повз церкву як проходив, неприємно вразило Давида: пахло фарбою свіжою (Головко). Нелюбо й болюче було мені подивитися на того бідолаху (Крим.). Нелюбо вразило душу (Крим.). Може вам і прикро буде слухати те, що почуєте (Кониськ.). Прикро стало мені (Лохвич.). «А тобі що, прикро?» - «Ну, та все- ж неприємно!» (Франко). Вона помітила, що йому це прикро (Грінч.). Нема в їх нічого того, що часом так прикро вражає в деяких людей (О. Пчілка) Дзвінок прикро вдарив його по напружених нервах (Коцюб.)].