НЕПОДВИЖНО
нрч. нерухомо, непорушно, (редко) нерушно, неповорушно, недвижно. [Цілісінький день пролежить нерухомо (М. Вовч.). Тихо, нерухомо, наче шкло, стоїть на Десні вода (Кониськ.). Її очі нерухомо дивились на дрібненьку квіточку (Л. Укр.). Сидів нерухомо, аж доки прийшла на зміну варта (Кирил.). І я у знемозі лежу непорушно (Вороний). Мовчала і сиділа непорушно, мов кам'яна (Грінч.). Непорушно стоять дерева (Коцюб.). Саїд-Алі непорушно сидів (Ле). Сиділа непорушно на одному місці (Н.-Лев.). Вуста німіють згорнені нерушно (Дніпр. Ч.). Недвижно темні дерева стоять (Франко). Нічого не говорив, сидячи недвижно, покірно (Виннич.)].