НЕОХОТНО
нрч. неохоче, нехотя, знехотя, знехочу, (диал.) неохітно, (с неудовольствием) нерадо. [Він якось неохоче балакав з ними (Кониськ.). Неохоче й коротко відповідала своєму гостеві (Коцюб.). Неохоче, а обирали між себе мирабів (Ле). Нехотя пани ляхи до мирової вмови Хмельницькому ухо нахиляли (Куліш). Нехотя відірвався Панько від своїх мрій (Грінч.). Хлопці послухались, але знехотя (Грінч.). «Давно!» - знехотя промовив Сухобрус і замовк (Н.-Лев.). Трохи згодом одповів якось знехочу (Корол.). Так якось неохітно й садить, як воно холодно (Борзенщ.). Фірмани нерадо возили дерево (Франко)].