НЕМИЛЫЙ
прлг.
I. нелюбий, немилий, (нелюбезный) нелюб'язний, неґречний, (неблагосклонный) неласкавий, неприхильний; срв.
I. Милый. [Світ мені став немилий (Сл. Гр.). Гуляє Василь з товариством своїм, черкають нелюбії твори (Самійл.)].
II. Немилый, сщ. - немилий, нелюбий (-ого), нелюб (-ба). [Лучче-ж умерти, ніж з немилим жити (Метл.). Її за нелюба присилувано піти (Грінч.)]. Немилая, сщ. - немила (-лої), нелюба (-бої и -би). [Він не може жити з нелюбою (Коцюб.)].