НЕИСТОВО
нрч. несамовито, нестямно, безтямно, навіжено, нетямлячись, шалено, скажено, люто; срв. Неистовый. [«Що це ви вигадали?» - загримав несамовито прокурор (М. Левиц.). Почали несамовито верещати (Корол.). Серце тріпається в грудях несамовито (Франко). «Ти цілував її?» - «Так, цілував!» - крикнув він жінці нестямно (Коцюб.). Бився шалено (струмок) (Дніпр. Ч.). Влетіла в середину кімнати і люто ринулась до столів (Яворн.)].