НЕЗАМЕТНО
нрч.
1) непомітно, непримітно (кому, чому и (за-)для кого, (за-)для чого), (редко) незавважно. [Звернувши з дороги, непомітно підійшов до тину й став прислухатися (Васильч.). Непомітно здобував що-дня більше прав (В. Підмог.). Це лишало слід у серці - непомітно їм самим, а таки лишало (Грінч.). Вечір надійшов непомітно (Епік). Він, сливе непримітно, усміхнувся (Кониськ.). Незавважно помилився (Свидн.)]. -но для (самого) себя - непомітно для себе (самого), (пров.) невзамітку и невзаміту собі (самому). [Професор невзамітку собі трошки розвеселився (Крим.)]. Проходить, пройти -но (о времени) - минати, минути непомітно; см. Проходить 10;
2) (сказ. безл. предл.) непомітно, не видн[к]о; не знати. [Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз (Грінч.)].