НЕБРЕЖНЫЙ
1) (о человеке: нерадивый) недбалий, недбайливий (до кого, до чого), (сщ.) недбайло (м. р.), недбаха, недбайлиця (общ. р.). [Недбалий (недбайливий) учень (Київ). Випестили їх чужі, недбалі руки (Куліш). Ой, наші хлопці - недбайлиці: не вирубали купайлиці (Пісня)];
2) (исполняемый небрежно, необработанный) недбалий. [Недбала праця (Київ). Золота рота тая нівечила луки недбалим косінням (Корол.). Наближався до нас своєю недбалою ходою (Л. Укр.). Недбалий костюм (Крим.). Недбала зачіска (Київ)];
3) (невнимательный) недбалий, неуважний (до кого, до чого); (равнодушный) байдуж(н)ий; (пренебрежительный) зневажливий (до кого, до чого). [Недбалим поглядом читав її писульку (Крим.)]. -ное обращение с кем - недбале (неуважне, зневажливе) поводження з ким. -ный тон - недбалий (неуважний, зневажливий) тон.