НАЦЕПЛЯТЬ
(несов.) нацепить
I. начі[е]плювати, начепити, почепити, (о мног.) поначі[е ]плювати, почіпляти що на кого, на що. [Начепила ланцюжок (Котл.). Почепив собі сакви на плечі (Греб.). Взяла землі під вишнею, на хрест почепила (Шевч.)]. Нацепленный - начеплений, почеплений поначі[е]плюваний. -ться -
1) (стр. з.) начі[е]плюватися, бути начі[е]плюваним, начепленим, поначі[е]плюваним. [Поначіплювано густо струни золотії (Куліш)];
2) (возвр. з.) начі[е]плюватися, начепитися, поначі[е]плюватися. -питься на кого (перен.) - причепитися до кого;
3) (вдоволь, сов.)- а) (цепляя) начіплятися, попочіпляти (досхочу); б) (цепляясь) начіплятися, попочіплятися (досхочу).
II. Нацеплять (сов.) - начіпляти, поначі[е]плювати чого на кого, на що. [Начіпляє кораликів, щоб її любити (Пісня). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе (Н.-Лев.)]. Нацеплянный - начіпляний, поначі[е]плюваний.