НАУГАД
нрч. навгад, (реже навгадь), наздогад, (обычно) навмання, навманя[ь]ки, (диал.) навгадьки, навмана, навманці, (наавось) на щастя. [«А шріби де?» - спитався я, зовсім навгад (Франко). Загубив мірку та так навгадь і зробив (Кам'янеч.). Трохи постояв, подумав, одчинив наздогад двері направо (Н.-Лев.). Ми шляху цього не знаємо, їдемо навмання (Звин.). Хлопці тікали з неволі степом, через гори зовсім навмання (Дніпр. Ч.). Я подалась вулицею навмання, сама не знаючи, куди я йду (Л. Укр.). Він неписьменний! як-же він буде читати? може навмання, без книжки? (Квітка). Темно було, поїхав навманяки (Звин.)].