НАТРУЖ{(Д)}АТЬ
натрудить
1) кого - см. Натомлять 1;
2) (руку, ногу) натруджувати, натрудити, (натирать) натирати, натерти, (намозоливать) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатруджувати, понатирати, понамулювати, помуля[и]ти (руки, ноги). Камінчик, об який могла-б натрудити ноги коняка (Коцюб.)]. Натружённый -
1) см. Натомлённый 1;
2) натруджений, натертий, намуля[е]ний, понатруджуваний и т. п. -ться -
1) см. Натомляться 1 и 2;
2) натруджуватися, бути натруджуваним, понатруджуваним и т. п.;
3) (вдоволь, сов.) напрацюватися, попрацювати (досхочу, до-не(с)хочу), (наработаться) наробитися (досхочу, до-не(с)хочу), натрудитися, попотрудитися, (о мног.) понапрацьовуватися, понароблюватися. [Крекче, неначе-б то дуже втомився й напрацювався (Н.-Лев.)]. Натрудившийся - що натомився, натомлений; що напрацювався, напрацьований и т. п.; натруджений. [Заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб.)].