НАТВОРЯТЬ
натворить
1) (созидать во множестве) натворювати, натворити, (о мног.) понатворювати чого;
2) (наделывать) натворювати, натворити, нароблювати и наробляти, наробити, начинити, (скверного ещё) накоювати, накоїти, наброювати, наброїти чого, нашкодити, (о мног.) понатворювати, понароблювати и понаробляти, понакоювати, понаброювати чого; (проказить) витворяти, навитворяти, напустувати, накуйовдити, наплатати штук, настроїти фіґлів. [Бачите ви, чого ви натворили (Шевч.). Наробила шкоди (Н.-Лев.). Великого бешкету накоїла (Кониськ.). На цім світі й вона накуйовдила таки чимало (Мова). Нових штук наплатав (Свидн.)];
3) (растворять во множестве) розчиняти, нарозчиняти чого;
4) (дверь, крышку и т. п. на что) причиняти, причинити (дверима, на[по]кришкою и т. п.) що. Натворённый -
1) натворений, понатворюваний;
2) натворений, нароблений, начинений, накоєний, наброєний, нашкоджений, понатворюваний, понароблюваний, понакоюваний, понаброюваний;
3) нарозчиняний. -ться -
1) (стр. з.) натворюватися, бути натворюваним, натвореним, понатворюваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) - а) (творя) натворитися, попотворити (досхочу), (о мног.) понатворюватися и т. п.; б) (растворяя) нарозчинятися и т. п. Срв. Творить.