НАСЛЕДИЕ
спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), спадщина; срв. Наследство. [Ти, Прометею, спадок нам покинув великий, незабутній (Л. Укр.). Є цілі вирази - спадки тих часів, як семінаристи мусіли балакати по-латинськи (Свидниц.). Літературна спадщина старих часів (М. Зеров). Війну і військо вважали за пережиток, за спадщину старого ладу (Рада)]. В -дие - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку, спадщиною, спадком. -дие предков, дедов, отцов - предківські спадки (предківщина), дідівські (прадідівські) спадки (дідівщина, дідизна, прадідівщина), батьківщина. [Кожна народність живим словом боронить предківських спадків (Куліш). Свідок слави, дідівщини з вітром розмовляє (Шевч.). Гине слава, батьківщина (Шевч.)].