НАСИЛЬНО
нрч. силою, силоміць, силоміццю, живосилом, неволею, ґвалтом, примусом, насильно, насильне, (насильственно) насильниче, (пров.) насильці, насилком, сил(к)ом, (вульг.) силопихом; (по принуждению) з примусу; (принуждая себя) через силу, над силу. [Людей гонили силою на присягу (ЗОЮР I). Хоче силоміць її віддати за його (Мирний). Почали напувати його силоміць (М. Левиц.). Селяни силоміццю поодбирають у панів ґрунт (Крим.). Живосилом одволокла Катрю од дверей (М. Вовч.). Неволею сина оженила (Гнід.). Взяв ґвалтом (Сл. Аф.). Насильно їй заткали рот (Франко). Мене мати насильне женила (Чуб. V). Слабшу націю насильниче приєднано до дужчої (Азб. Комун.). Силопихом заміж витурили (Старобільщ.)]. -но мил не будешь - на милування нема силування.