НАРУШЕНИЕ
I. нарізання, накраяння.
II. порушування, ламання, оконч. порушення, (редко поруха), зламання, поламання чого, (преступание) переступання, оконч. переступлення, переступ (-пу) чого и через що; (расстраивание, прерывание) зрушування, розбивання, перебивання, збивання, руйнування, оконч. зрушення, розбиття, перебиття (-ття), зруйнування чого; срв. Нарушать. [Порушення закону природи (Наш). Накликає гнів на тих, то-б насмілився вчинити хоч малу поруху її останньої волі (Ор. Левиц.). Ламання умови з ляхами (Куліш). Ламання прав української нації (Грінч.). Зламання присяги (Л. Укр.)]. -ние владения - порушування (порушення) володіння (посідання). -ние должностной тайны - порушування (порушення) службової таємниці. -ние закона - ламання (зламання), порушування (порушення), переступання (переступ) закону, переступство, (преступление) переступ. [Що ти гріхи мої перебираєш, переступу дошукуєшся грізно? (Куліш)]. -ние обязательного постановления - порушування (порушення) обов'язкової пос