НАРУБАТЬ
и Нарубливать нарубить
1) что - см. I. Надрубливать. -би себе это на нос - закарбуй собі це на носі;
2) чего - нарубувати, нарубати, натинати, натяти, (немного) урубувати, урубати, утинати, утяти, (мелко) насікати, насікти, нацюкувати, нацюкати, (в добавл. к ранее нарубл.) прирубувати, прирубати, (о мног.) понарубувати, понатинати, поврубувати, повтинати и т. п. чого. [Нема чим запалити, - піди нарубай дров (Брацл.). Дров нікому врубать (Кониськ.). Підіть ви, братоньки, сосноньки втніть (Гол. IV). Кабанові кропиви насікла (Г. Барв.). Нацюкай дровець (Сл. Гр.). Прирубай ще трохи дровець (Сл. Гр.)]. Нарубленный -
1) см. I. Надрубленный;
2) нарубаний, натятий, урубаний, утятий, насічений, нацюканий, прирубаний, понарубуваний, поврубуваний и т. п. -ться -
1) см. I. Надрубливаться;
2) нарубуватися, нарубатися, понарубуватися; бути нарубуваним, нарубаним, понарубуваним и т. п.;
3) (вдоволь, сов.) - а) (рубя что) нарубатися, натятися. [Нарубався за день, аж спина не розгинається (Брацл.)]; б) (рубясь с кем) нарубатися, натятися, набитися, настинатися з ким.